Сьогодні, 9 листопада минає 50 років відтоді, як тернопільська футбольна команда “Авангард” завоювала звання чемпіона України (тоді ці змагання проводилися під егідою першості СРСР по класу «Б»). У далекому 1968 році гравців носили на руках, вони були кумирами підростаючого покоління, на їх матчі ходили десятки тисяч вболівальників, в їх честь організовували нагородження в драматичному театрі. Федерація футболу Тернопільської області вітає любителів гри номер один з цією визначною подією в футбольному житті та пригадує кілька штрихів тих далеких подій.

Зіграність і бажання – складові успіху

На довгий турнірний марафон у 50 календарних матчів прийшло лише 18 футболістів. Стабільність – ознака класу, скажете ви. І правильно зробите. Протягом кількох попередніх років награвався склад команди, сюди щороку вливалося по 2-3 гравці, кістяк же команди залишався незмінним. Це дало свої плоди в 1968 році: перше місце на попередньому етапі змагань (клас “Б”, 1 зона УРСР), поділ разом із чернівецькою “Буковиною” першого місця у фінальному турнірі за звання чемпіона України і насамкінець перемога над чернівчанами (2:0) в “золотому” поєдинку.

З того чемпіонського складу серед живих залишилося небагато. Геннадій Колцун мешкає в Полтаві (з дружиною більше часу проводить на дачі), Василь Секеч – у Хмельницькому (віддав багато років дитячому футболу, нині знаходиться на заслуженому відпочинку), Владлен Науменко – у Миколаєві (продовжує дітям передавати свій великий футбольний досвід), двоє – Володимир Прошкін та Борис Юров – залишилися віддані Тернополю. У Прошкіна теж проблеми зі здоров’ям, тому лише зрідка виходить на вулицю, а Юров, як і Колцун займається домашній господарством в селі під Тернополем. Останні, що цікаво, стали авторами двох «золотих» голів у вирішальному матчі проти «Буковини».  Ці легендарні тернопільські футболісти пригадати про той тріумфальних для тернопільського футболу сезон.

– Команда в Тернополі була зіграна. Відповідні гравці розуміли один одного з півслова. До того ж перед командою було поставлене чітке завдання на сезон: перемогти в зоні та боротися за звання чемпіона України. Зіграність та бажання перемагати стали запорукою успіху, – зізнається Володимир Прошкін (76 років, півзахисник, за “Авангард” виступав з 1965-го по 1970 рр.).

Колега Прошкіна по «золотій» команді Борис Юров у «Авангарду» відзначає атакувальну ланку.

– Сезон був для нашої команди дуже вдалим. Ми лідирували протягом усього чемпіонату. Так у зональних змаганнях перевага над найближчим суперником – «Буковиною» - була 6 очок, над третім місцем – хмельницьким «Динамо» – 12 очок, – пригадує Борис Юров (79 років, нападник/півзахисник, за “Авангард” виступав з 1965-го по 1970 рр.). – Особливо сильно відіграла лінія атаки. За сезон вдалося відзначитися 95 м’ячами, тим самим «Авангард»  перевершив попереднє рекордне досягнення львівського СКА. В атаці виділявся Михайло Шевчук, котрий у той сезон забив 23 голи. Також понад 10 голів забили Василь Секеч, Анатолій Козлов і ваш покірний слуга. 

«Золоті» голи-красені

Того сезону матчі з «Буковиною» для тернополян були важкими. Скажімо, у регулярному сезоні вони завершилися перемогами команд на домашніх аренах. Натомість у пульці проходив у складних погодних умовах, тому перевага тернополян як господарів поля нівелювалася, до того ж суперник був достойний. За сценарієм жанру той матч завершився внічию. На гол тернополянина Романа Весни чернівчани відповіли своїм. Для виявлення переможця на наступний день довелося проводити додатковий матч. Він теж, згідно з жеребкуванням, відбувся у Тернополі.   

Трибуни того осіннього дня були переповнені. Глядачам довелося окупувати дахи медінституту та сусіднього профтехучилища. Довгий час командам не вдавалося відзначитися. Однак ближче до завершення першого тайму рахунок у матчі відкрили тернополяни.

– На лінії штрафного майданчика «буковинці» збивають Владлена Науменка. Гості шикують стінку. Штрафний удар зібрався виконувати Микола Коновалов. Попри те, Володимир Щегольков, котрий у команді був граючим тренером, сказав, що бити має саме Прошкін. Я розбігся і вразив ворота прямим ударом зі штрафного. Потрапив прямісінько у верхній лівий від кіпера кут воріт, майже в «дев’ятку» (1:0). Емоції переповнювали, адже не кожен день забивав такі красиві голи, – зазначив автор першого гола Володимир Прошкін.

На початку другого тайму «авангардці» відзначилися вдруге.

– У центрі поля м’яч перехопив Щегольков. Він просунувся дещо вперед і віддав чудовий пас між двома захисниками чернівчан. Я підхопив м’яча на правому краю атаки, розхитав опікуна і зі словами «дєржи» завдав потужного удару метрів із 20-ти. М’яч поцілив у дальній лівий від воротаря кут воріт (2:0), – пригадує автор другого гола Борис Юров.

У час, що залишався, хороші моменти були як і у тернополян, так і чернівчан, але більше голів того вечора вболівальники не побачили. І виною в цьому був, серед інших, воротар «Авангарду» Віктор Собковський, котрому вдалося «витягнути» кілька «мертвих» м’ячів.

Зазначимо, що за перемогу в зоні футболісти тернопільської команди отримали звання кандидатів у майстри, а вигравши фінальну пульку, вони стали майстрами спорту СРСР. Відповідні корочки команді в урочистій обстановці вручали в драматичному театрі.

Великий вклад у перемогу «Авангарду», і про це відзначають обидва автори голів «золотого» матчу, внесли оборонці команди, досвідчені Володимир Щегольков і В’ячеслав Перший. Вони хоч і прийшли до Тернополя у середині сезону, але їхній досвід (за плечима мали виступи за київське «Динамо» та донецький «Шахтар») дався взнаки, вони одразу знайшли спільну мову з партнерами по команді, тим самим внесли велику лепту в здобуття чемпіонських медалей.

Варто також хорошими словами згадати тренерів «Авангарду» – Віталія Cтаніславовича Вацкевича (проводив більше тактичні та теоретичні заняття з футболістами) та Івана Семеновича Осипова (працював із гравцями над швидкісно-силовою підготовкою).

Чемпіонами ставали не за гроші

Пригадують футболісти-чемпіони, що особливих умов для підготовки до матчів у них не було. «Власної бази в команди тоді не було. Жили ми у Залізцях, недалеко від спиртового заводу, в так званих бараках. Натомість тренувалися в Тернополі на центральному стадіоні», – зізнається Володимир Опанасович.

Не особливо високою була і платня футболістів. «Оклад у ті часи був 140 карбованців плюс преміальні за перемоги від 20 до 40 крб.», – зізнається Борис Олександрович.

Про ці «золоті часи» тернопільського футболу треба пам’ятати і шанувати тих небагатьох, хто залишився живими свідками здобуття чемпіонських медалей…

1968 рік. Клас “Б”, 1 зона УРСР

Фінальний турнір за звання чемпіона України

Додатковий матч за перше місце: “Авангард” (Тернопіль) – “Буковина” (Чернівці) – 2:0 (1:0).

У чемпіонському складі кольори “Авангарду” захищали: воротарі – Віктор Собковський (1946 р.н.), Анатолій Томків (1943); захисники – Геннадій Колцун (1940), Молєв Герман (1940),  Леонід Устинов (1947), Володимир Ліщенко (1946), Володимир Щегольков (1937), В’ячеслав Першин (1937), Мелорій Закарія (1945); півзахисники – Владлен Науменко (1947), Микола Коновалов (1944), Володимир Прошкін (1941), Геннадій Сіріонов (1940); нападники – Роман Весна (1947), Василь Секеч (1943), Михайло Шевчук (1946), Борис Юров (1939), Анатолій Козлов (1938).

Старший тренер – м. с. Віталій Cтаніславович Вацкевич, тренер – Іван Семенович Осипов.