Асоціація футболу Тернопільщини продовжує підбивати підсумки футбольного сезону 2020 року. На черзі – бережанські «Хатки», які посіли четверте місце у першій лізі. До розмови ми запросили головного тренера команди Ігоря Мирославовича Твардовського.

– Які завдання ставилися на сезон перед «Хатками» і чи були вони виконані?

– Перед початком сезону я говорив, що апетит приходить під час їжі. Ми не планували вести боротьбу за високі місці. У дебютному для «Хаток» чемпіонаті області просто хотіли показати себе з кращого боку і подивитися на суперників. У нас більша половина команди виступала у чемпіонаті Бережанського району, не мала досвіду виступів на обласному рівні, тому хотіли подивитися, як ми будемо виглядати на фоні інших колективів першої обласної ліги. Коли почали грати перше коло і підібралися під лідируючу групу, то вже хотіли, звичайно, поборотися і за призові місця. Цього року з першої спроби не вдалося заскочити на п’єдестал пошани, подивимося, як буде на наступний сезон, загадувати наперед поки не беруся.

– Які чинники завадили бережанській команді вибороти третє міcце?

– Тут є багато факторів. Я би не сказав, що вирішальну роль відіграло фінансування. Місцева влада повернулася лицем до команди, і наприкінці сезону фінансування вирішилось позитивно. Натомість втрутився несподіваний чинник – коронавірус, через який у нас був один невиїзд до Борщева. І у Вікно на матч із місцевими «Вікнинами» ми поїхали не в оптимальному складі, через хворобу були відсутні ряд гравців. Якщо дивитися по турнірній таблиці, то нам не вистачило три очки, тобто однієї переможної гри, щоби зачепитися за призове місце. А якби були ще два додаткові переможні матчі, то навіть могли б і другими бути.

– А те, що досвідчений Ігор Швець залишив команду посеред сезону, не було визначальним фактором, який вплинув на підсумковий результат?

– Можливо, і був, бо якби Ігор залишився, ми в окремих матчах діяли б упевненіше і з його досвідом могли би забити кілька важливих м’ячів. Хоча Ігор важко входив у сезон, адже у спарингу з підгаєцькою «Нивою» травмувався і на початку сезону пропустив ряд ігор. І в тих матчах, де ми зіграли внічию, з тим же Нараєвом, він міг би зі своїм досвідом вирішити долю матчу на нашу користь. А те, що ми його відпустили, бо не могли зробити по-іншому. Людина хотіла пограти на вищому рівні, в аматорській лізі, тому жодних перепон не чинили. Однак у нас зі Швецем була домовленість: якщо в Бережанах буде все нормально, в тому числі з фінансової сторони, то він з наступного сезону повернеться до нас. Ми будемо далі разом працювати і готувати до сезону команду, яка боротиметься за високі місця в чемпіонаті області. У нас, в Бережанах, змінилася влада, і  якщо вона прихильно ставитиметься до футболу, то ми будемо й далі грати та тішити бережанського вболівальника.

– Який матч чи матчі були визначальними, коли Ви зрозуміли, що не вдасться реально поборотися за бронзу з земляками із ФК «Нараїв»?

– Саме згадані вище дві гри й були визначальними. Я не кажу, що у Борщеві «Хатки» мали великі шанси на перемогу, адже суперник був явним фаворитом матчу, але думаю, ми би якось постаралися зіграти хоча би на нічию. А щодо «Вікнин», то навіть в ослабленому складі сподівалися на перемогу, однак так сталося, що ми той матч програли (0:3). Також ключовими були втрати у матчах із безпосереднім нашим конкурентом – ФК «Нараїв». Вважаю, що у першому колі ми виглядали краще, великий ігровий відрізок грали у більшості через вилучення у складі суперника, створили чимало гольових моментів, але так і не зуміли відзначитися і той матч завершився внічию – 0:0. Щось подібне можна сказати про поєдинок із земляками у другому колі, коли ми програючи 0:2, зуміли рахунок зрівняти (2:2), але ляп кіпера - і тут гру, дуже для нас важливу, ми програли – 2:3. Та й у Трибухівцях не мали програвати (1:2), де теж втратили три очки.

– Ви виокремили два поєдинки з ФК «Нараїв». Ці так звані бережанські дербі були якимись особливими для Вашої команди?

– Великого ажіотажу навколо цих поєдинків не було, але ці зустрічі таки були особливими, адже у суперників було відповідне фінансування і завдання, у нас своє фінансування і ми теж хотіли показати себе з хорошої сторони. До того ж на нас дивилися все-таки як на команду, яка представляє місто, відповідно вимоги були вищими. Але сталося, як сталося, суперник у бережанському дербі зумів виступити краще за «Хатки».  

– Якщо аналізувати зіграні матчі, то які б із них виділили з кращого боку, а в яких команда зіграла не так, як би того хотілося?

– Непоганими були матчі з лідерами. Найкращою в сезоні була, мабуть, гра з майбутнім чемпіоном – «Рідною Борщівщиною», якого ми перемогли - 2:1, ще й суперник отримав право на пробиття пенальті, якого не використав. Срібному призеру – «Поділлю» з Васильківців хоча й двічі програли (1:2 та 2:3), але за якістю гри ці поєдинки були доволі хорошими. А найневдалішим був матч у Вікні, де ми програли «Вікнинам» без варіантів, хоча навіть з ослабленим складом розраховував на позитивний результат.

– Хто із футболістів «Хаток» упродовж сезону показав себе з кращого боку, а на кого більше розраховували?

– У першу чергу відзначив би Андрія Гараса. Людина – універсал, на якій би позиції він не грав, усюди діяв надійно і з користю для команди. Він, як ви знаєте, номінальний воротар, але через травму руки ми його використовували у півзахисті, де він відзначився кількома забитими м’ячами. А в останніх матчах через проблеми в обороні діяв у захисті, і команда практично у всіх відіграла на нуль, лише один гол пропустили від ФК «Трибухівці», та й той із пенальті. Також стабільно відіграв увесь сезон Ярослав Макар. Ці два футболісти були лідерами «Хаток» і вели за собою партнерів по команді.

Розраховували і чекали більшого від окремих футболістів, не хотів би називати їх імен, вони про це знають. Якщо покращиться їхнє ставлення до футболу, то будемо й далі з ними працювати.

– Команда по ходу сезону доукомплектовувалась (Юристий, Щербаков тощо), чи виправдали сподівання саме дебютанти?

– Від кожного нового гравця завжди чогось більшого очікується. Щодо Михайла Юристого та Ігоря Щербакова, то вони підійшли під наш стиль і гармонійно вписалися в нашу команду. Загалом, хотілося б частіше проводити тренування, тоді б як новачки, так і гравці, які певний час уже в команді, більше були зіграні та фізично готові. У нас було на тиждень два тренування. Цього, як мені здається, замало, хоча би ще одне. Але ми відштовхувалися від того фінансування, яке в нас є, і тому збиралися на тренування лише двічі на тиждень.

– Вдалий, як на мене, дебют бережанських «Хаток» був би неможливий без людей, які допомагали становленню команди. Хто вони?

– Хочемо подякувати президенту ФК «Хатки» Миколі Михайловичу Кравцю, який попри фінансові труднощі, які нині відчуває увесь бізнес, завжди був з нами, ніколи команду не покидав, постійно цікавився її справами, і навіть такого питання не стояло, що ми би не дограли чемпіонат. Також слів вдячності заслуговують районна і міська влади, які у складний час коронавірусної інфекції знаходили можливості допомогти команді і всі взяті на себе зобов’язання на початку сезону виконали.

– Ігорю Мирославовичу, Вас переслідують останніми роками четверті місця. Як плануєте цю традицію переривати і таки здобути призове місце?

– Уже п’ятий рік я самостійно працюю з командами, які виступають у чемпіонаті області – чотири роки з ФК «Бережани» і перший рік із «Хатками». І в чотирьох сезонах команди під моїм керівництвом фінішували четвертими. Не знаю, що бракує. І нібито підбір виконавців хороший, і фінансування на належному рівні, але чогось завжди не вистачає на фініші. Напевно, треба щось змінювати. Може, і справді треба ставку робити не на досвідчених футболістів, а на молодь, яка хоче щось доказати у футболі. Звичайно, не без того, що не буде в команді кілька досвідчених виконавців, але моя думка –  більше потрібно працювати і довіряти молоді.  

***

Перша ліга. «Хатки» (Бережани) – 4 місце

20 матчів:+13=1-6, м’ячі – 40:24, очки – 40