Асоціація футболу Тернопільщини розпочинає підбивати підсумки футбольного сезону 2020 року. На черзі команда «Агронива» (Тернопіль), яка посіла сьоме місце турнірної таблиці у вищій обласній лізі. До розмови ми запросили президента клубу Богдана Володимировича Федорківа.

Прізвище Богдана Федорківа упродовж останніх кількох років постійно на слуху в любителів футболу Тернопільщини. Цей молодий 35-річний чоловік протягом трьох останніх років утримує команду, яка виступає у чемпіонаті Тернопільської області. Спершу це був ФК «Заводське», який через рік не змінив прописки, натомість змінив назву на «Агронива». А в сезоні-2020 до цієї назви додалося ТНПУ, а сама команда переїхала із Заводського до Тернополя. За цей час Богдан Володимирович підтримував не лише своє дітище, а й фінансово допомагав чортківському «Кристалу» та тернопільській «Ниві». Пана Богдана ми попросили підбити підсумки футбольного сезону, який щойно завершився, та коротко розповісти про себе та як він потрапив у футбол.

  «Потрібно вирощувати молодих футболістів, тому готовий 2-3 роки зачекати»

– Богдане Володимировичу, які завдання ставили перед тренерським штабом і футболістами «Агрониви-ТНПУ» на сезон і чи були вони виконані?

– Особливих завдань на чемпіонат області ми не ставили, адже добре розуміли, що в нас молода команда, більшість гравців якої ще не виступали на такому рівні. Тому головне для нас було награвати склад, щоби футболісти здобули такий потрібний досвід дорослого футболу. І я вважаю, що завдання було виконано, ніхто не отримав серйозної травми… Прикро лише те, що не вдалося зіграти останній матч проти чемпіона – теребовлянської «Ниви».

– У цьому році Ви пішли на значне омолодження команди у порівнянні з бронзовим сезоном «Агрониви» 2019 року…

– Це був свідомий крок. Вирішили зробити ставку на молодь. Знали, що одразу високих результатів не здобудеш. Вважаю, наші дії правильні, адже тільки виростивши власних футболістів, можна з ними працювати у довгостроковій перспективі та досягати високих результатів у майбутньому.

– Не часто почуєш від президента футбольного клубу, що він може чекати і не хоче результату вже і сьогодні.

– Я можу зачекати! На початку 2019 року, коли ми зібрали команду і тоді нашим тренером був грузин Немо Шелія, я теж хотів максимальних результатів. Дякувати Богу, ми їх виконали, потрапили до першої трійки чемпіонату області. Зараз я розумію, що потрібно вирощувати молодих футболістів, тому готовий 2-3 роки зачекати, а результат рано чи пізно до нас обов’язково прийде.

«Я вірив, що у другій частині сезону команда набереться досвіду та зіграності, додасть у грі і ми станемо боєздатним колективом»

– Після першого кола в «Агрониви-ТНПУ» в активні було всього одне очко. Чи не закрадалася думка, мовляв, навіщо догравати чемпіонат, коли немає шансів поборотися за нагороди?

– Таких думок не було, адже я добре розумів, яка в нас молода команда. Більшість гравців мали по 18-19 років, а декому й того менше. Останні в першій половині чемпіонату навіть не могли бути задіяні до офіційних матчів, бо була відповідна заборона. Тому я усвідомлював, що у першому колі доброго результату не буде і ми опинимося внизу турнірної таблиці. Однак я вірив, що у другій частині сезону команда набереться досвіду та зіграності, додасть у грі і ми станемо боєздатним колективом. Що власне і сталося, навіть лідерам з нами було не просто грати.   

– Якщо аналізувати зіграні матчі, то які б із них виділили з кращого боку, а в яких команда зіграла не так, як би того хотілося?

– Я би не сказав, що в якомусь поєдинку хлопці провалилися. Скажімо,

у дебютному матчі проти хоростківської «Зорі», коли футболісти ще один одного добре не розуміли, змогли зіграти внічию, поступаючись по ходу. Відчувалося, що в команди є бойовий дух, гравці біжать… Один із кращих поєдинків команди відбувся у Заліщиках, де було впевнено подолано на той час одного з претендентів на нагороди - місцевий «Дністер» (5:0). Доволі потужно футболісти провели матч у Бучачі в рамках другого кола, в якому змогли перемогти досвідчений «Колос» (3:1). Або хотів би згадати виїзний матч у Теребовлі, в якому ми хоча й поступилися (1:2), але трималися до останніх хвилин, пропустивши лише наприкінці матчу та й то з пенальті.  

– Чи можна було піднятися вище у турнірній таблиці, чи 7 місце – це була межа команди цього сезону?

– Звичайно, що можна було б. Скажімо, у матчі на виїзді ми переважали підволочиський «Збруч-Агробізнес», весь ігровий час виділи на воротах суперника, створили чимало гольових моментів, але в кінцевому випадку відзначитися так і не змогли. Або згадаймо теж виїзний поєдинок проти хоростківської «Зорі». За нашої ініціативи задовольнилися нічийним результатом (1:1).

– У лідерів обласного футболу – теребовлянської «Ниви» та великогаївського «Агрону» Ваша команда не змогла забрати жодного очка. Чи настільки сильні ці команди цього сезону?

– Щодо «Агрону», то ні для кого не є секретом, що команда у другому колі ослабла, і перед зустріччю з нами мала серію невдалих матчів. Її футболісти дуже хотіли перервати безпереможну серію. І їм це вдалося, хоча й зробити це було не просто. Футболісти «Агрониви» відкрили рахунок. Далі суперник 30-ть хвилин сидів на наших воротах, хлопці як могли тримали нічийний результат до 90-ї хвилини. Але суперник таки скористався помилкою у центрі нашої оборони і на останній хвилині основного часу вийшов уперед. А в компенсований час забив ще раз із пенальті. Та все ж «Агрон» – це досвідчена команда, сформована із кваліфікованих виконавців, тому програвати такому суперники не прикро. У порівнянні з матчем першого коли ми показали значно кращу гру, і це «агронівці» відчули.  

Про виїзний матч із теребовлянською «Нивою» я вже згадував, його ми програли, пропустивши вирішальний гол на 87-й хвилини з одинадцятиметрового. На жаль, суперників ми не прийняли у себе на полі…   

«Путівка до фіналу була фактично в наших руках, навіть думав уже про суперника у фіналі»

– Мабуть, особняком стоять виступи команди у кубку області. Дещиці не

вистачило, щоби зіграти у фіналі?

– Звичайно, прикро було після повторного півфінального поєдинку з бучацьким «Колосом», коли путівка до фіналу була фактично в наших руках, навіть думав уже про суперника у фіналі. У тому протистоянні ми перемогли бучач на домашньому стадіоні – 5:3, вигравали по ходу гри в Бучачі (1:0), отримали право на пробиття одинадцятиметрового у другому таймі. А далі був якийсь рок. Незабите пенальті, вилучення найдосвіченішого нашого гравця Тараса Дурая, одразу ж пропущений м’яч зі штрафного. Потім психологічно молоді футболісти, граючи в меншості, не вистояли, мабуть, досвіду не вистачило, пропустили ще два м’ячі (один з пенальті). Так рахунок став 3:1 на користь суперника, і завдяки більшій кількості голів, забитих на виїзді, «Колос» пробився до фіналу, а ми залишилися за його бортом. Це так є у футболі, через подібні болючі поразки проходять усі команди, щоби в майбутньому стати сильнішими.    

– Кого із футболістів «Агрониви-ТНПУ» можете в першу чергу відзначити за підсумками сезону?

– Найперше хочу виділити нашого капітана Юрія Заставецького, котрий з нашою командою з невеличкою перервою вже три роки. Цей чемпіонат він починав у бучацькому «Колосі», бо на той час невідомо було, буде в нас команда чи ні. Повернувшись до нас, він знову став лідером «Агрониви», цементуючи лінію оборони та підказуючи молодим футболістам, як правильно потрібно діяти в тих чи інших ситуаціях. А його гарматні удари зі штрафних наводили жах на голкіперів команд-суперниць. Також хорошими словами варто відзначити нападника Михайла Войцещука, котрий приєднався до нашої команди вже по ходу сезону. Його можна назвати своїм в «Агрониві», адже як би там не було, він під опікою нашого головного тренера Василя Івегеша знаходиться, якщо не помиляюся, з 13 років. Михайло дуже хороший нападник, має високу швидкість і чимало разів засмучував воротарів суперників нашої команди, недаремно він увійшов до числа кращих бомбардирів чемпіонату. Не можна не згадати досвідченого Андрія Мартинюка та Андрія Засєдка, які викладалися на полі, виконуючи чималий обсяг «чорнової» роботи.

Що ж до наших молодих футболістів, то не хотів би когось виокремлювати, вони всі стараються, борються на футбольному полі, адже в них тільки початок дорослої футбольної кар’єри, тому сподіваюся, що вони будуть показувати стабільну гру та ще багато користі принесуть «Агрониві» в майбутньому.

«Я дуже хотів, щоби останній матч з теребовлянською «Нивою» на той момент з уже новим чемпіоном області відбувся, футболісти показали хорошу гру й отримали преміальні»

– Упродовж сезону команда на різних полях приймала суперників, навіть домашній матч з «Агроном» проводила фактично на резервному полі свого суперника. Чому так ставалося?

– На початку сезону-2020 мав розмову з керівництвом педагогічного університету і дійшли принципової  домовленості, що всі домашні поєдинки «Агронива-ТНПУ» відбуватимуться на центральному стадіоні Тернополя або в крайньому разі на стадіоні футбольної академії (колишня ДЮСШ). Загалом із дев’яти домашніх матчів 2020 року ми лише три провели на центральному стадіоні. Не знаю, з якої причини не провели жодного офіційного поєдинку на стадіоні ДЮСШ, лише один товариський. Доводилося шукати поля, грали на не зовсім нормальної якості газонах педагогічного університету, в матчі з «Медобрами» воно нагадувало город. А місце проведення матчу з бучацькою командою змінювали буквально за годину до стартового свистка.

– Чому так сталося, що в останньому турі не відбувся Ваш домашній поєдинок із теребовлянською «Нивою»?

– Одразу всім скажу, що це жодним чином не пов’язано з фінансами, як би хтось міг подумати. Навпаки, я дуже хотів, щоби цей матч на той момент з уже новим чемпіоном області відбувся, футболісти показали хорошу гру й отримали преміальні. Але так сталося, що керівництво педагогічного університету, і я думаю, в тому числі наш тренер, вирішили приберегти команду, яка наступного дня мала в Києві стартувати у фінальній частині студентського чемпіонату України. Мені, звичайно, було прикро, адже за всі три роки, що я опікувався командами в чемпіонаті області, таких випадків не траплялося. Але я в цій ситуації був безсилим, адже майже всі футболісти перебувають під впливом декана і тренера, навчаючись у педагогічному університеті. Були розмови, що матч буде перенесно на пізніше, але на порушення регламенту ніхто не хотів іти, бо, як відомо, усі поєдинки мають бути зіграні до останнього туру. Саме тому нам зарахували технічну поразку.

– А в загальному наскільки Ви співпрацюєте з вузом, адже команда має подвійну назву?

– Після випадки з домашніми спортивними аренами та останнім матчем з «Нивою» я прийняв рішення у майбутньому не працювати з педагогічним університетом і команда повернеться до своєї попередньої назви «Агронива». Хто із гравців педагогічного університету виявить бажання виступати за нашу команду, будь ласка, зі всіма готовий продовжити співпрацю, адже це хороші, молоді, перспективні футболісти.    

«Потрапляння до трійки призерів – такою буде наша ціль у чемпіонаті області 2021 року»

– Ставка в «Агрониви» і далі буде на молодих футболістів?

– Футболістів, які пограли у великих клубах, запрошувати не будемо, вирощуватимемо тих, які нині є в обоймі «Агрониви». Сподіваюся, навколо Мартинюка, Заставецького, Засєдка зростатиме наша молодь і формуватиметься команда на наступний сезон. Переконаний, провівши хороші зимові навчально-тренувальні збори, «Агронива» буде конкурентоспроможною в 2021 році.

– Частково команда готуватиметься через участь у Тернопільській футзальній лізі, у вищу лігу якої заявилася…

– Футзал і футбол – це зовсім різні види спорту. Для футболістів у теперішній час головне тримали себе в тонусі, дружити з м’ячем. А вже у лютому буде акцентована підготовка, в тому числі й фізична, до нового сезону.

– З Ваших слів стає зрозуміло, що на наступний сезон будете ставити високі завдання?

– Потрапляння до трійки призерів – такою буде наша ціль у чемпіонаті області 2021 року. Футболісти пройшли серйозні випробування вищої обласної ліги, змужніли та перед ними вже можна ставити високі завдання.

– У попередні роки футболісти з Вашої команди отримували запрошення із професійних клубів. Чи були пропозиції щодо нинішніх гравців «Агрониви»?

– І справді, з нашої команди до професійного клубу «Нива» у різні періоди перейшли Роман Волохатий, Андрій Різник, Віталій Тригуба. Щодо теперішніх футболістів, то були певні розмови по голкіперу Дмитру Загурському, запитували про його сильні сторони, людські якості та як я дивлюся на те, щоби він спробував свої сили у професійному футболі, але справа до конкретики не дійшла. Поки що це наш гравець і за футбольними законами без його відкріплення він нікуди не перейде. Вважаю, що саме в «Агрониві» він ще не сказав останнього слова, а у ФК «Нива» йому ще зарано, та й гріти лавку молодому воротареві не пасує, адже там є досвідчені голкіпери. Йому потрібно набиратися досвіду в обласних та аматорських всеукраїнських змаганнях.

«Як президент і інвестор, мій рівень – область, максимум – чемпіонат України серед аматорів. А в майбутньому – час покаже»

– За останні три роки Ви не лише переймалися долею «Агрониви», а й чортківським «Кристалом», де навіть були президентом клубу, та тернопільською «Нивою», будучи певний час її співвласником. Чому припинили співпрацю з ними?

– Як нині сталося з педуніверситетом, так і свого часу в чортківському «Кристалі», говорилося із зацікавленими людьми про одне, а по факту виходило зовсім інше. Тому свого часу вирішив припинити співпрацю з ФСК «Кристал». Прикро, що Чортків – друге за кількістю населення місто Тернопільщини, не представлений у чемпіонаті області. Як на мене, там немає людей, які хочуть займатися командою, є лише ті, котрі люблять себе у футболі. Хоча така ситуація має місце в багатьох містах нашої області. За «Ниву» нічого поганого сказати не можу. Це – професійний клуб, можна сказати, що я ще не доріс до професійного футболу. Як президент і інвестор, мій рівень – область, максимум – чемпіонат України серед аматорів. А в майбутньому – час покаже…  

– На завершення, любителям футболу думаю буде цікаво дізнатися більше про Богдана Федорківа.

– Народився я в селі Косів Чортківського району. В рідному селі закінчив загальноосвітню школу. В 2003 році поступив до Тернопільського педагогічного університету на факультет фізвиховання. Тренувався під керівництвом відомих тренерів Анатолія Назаренка та Василя Івегеша. У чемпіонаті області виступав за студентську команду «Буревісник», щоправда гравцем основного складу не був. Згодом повернувся додому, грав за молодіжку чортківського «Авіаносця». У 2006 році отримав серйозну травму коліна і фактично на цьому закінчив з футболом у якості гравця. Нині займаюся аграрним бізнесом. Любов до футболу з роками не зникла, маю можливість допомагати розвитку футболу в нашому регіоні, щоправда вже у  якості президента футбольного клубу «Агронива». 

***

«Агронива-ТНПУ» (Тернопіль): 7 місце:+2=4-8, м’ячі – 17:24, очки – 10